Макіявеллі: Бо ті, котрих він поневолив і знищив, були ще більше навіжені, ніж він. І вони мусять приписати долі, що, вмираючи, могли діждатися деякого співчуття, на яке були б не заслужили, якби вони, ці навіжені, та були згинули з рук справедливости. Між стільки навіженими я волів того, котрий усі свої навіженості бодай скермовував до якоїсь діли шляхетнішої і намірявся зєдинити Італію, яку інші, і з ганебнішими божевільствами, розділювали і пустошили. Італія вже на ніщо інше не могла надіятися: ніякої чесноти в народах, ніякого уладу війська. Безліч отих тиранчиків, що її роздирали, щоденно війну робили; але ця війна ніколи не давала ніякої розвязки. В тому найбільшому лиху, зменшити їх число — було полегшою. Валєнтіно бувби остався сам. А ставши більшим, він бувби став і людянішим, і свої турботи був би пристосовував до ширини свого володіння. Без суперників, він був би непідозрілий і без жорстокостей. Італія була би почала заживати в мирі, а по двох століттях була б починала й силу мати. Коли Епіменіда були покликали очистити Атєни, де панувала повітряна зараза, тоді він атенцям сказав: Якийсь бог розлючений на вас, бо ви його занедбали. Перейшов я усе ваше місто: бачив я престоли і святині присвячені усім добродійним божествам, але одного не бачив я, щоб було присвячене злому божеству. Присвятіть же і йому. — Так сказав Епіменід. Як же то нація
Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/155
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu/page155-1024px-%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu.jpg)