приготувань, як це був би зробив усякий інший папа, ніколи не вдалося б йому те, що осягнув. Французький король знайшов би тисячу викрутів, а інші нагнали б йому тисячу страхів. Не говорю вже про інші його чини всі до себе подібні, які всі пішли йому добре. Коротко його життя не дало йому часу зазнати неуспіхів. Бо коли б прийшли часи, що він мусів би поступати обережно, то він скінчив би руїною: бо ніколи він не покинув би того способу поступовання, до якого його схиляла його вдача. Закінчуючи, скажу, що коли доля є змінлива, а люди вперто держаться своїх способів, то матимуть щастя тільки тоді, коли узгіднять їх із своїм часом; як неузгіднять, — щастя не матимуть. Я міркую, що краще бути ґвалтовним, ніж поступати обережно. Бо доля, це жінка. І конечним є, щоб її скорити собі, її бити і штовхати. Звичайно, оці легше її перемагають, ніж ті, що поступають зимно. Тому, доля, як жінка, завсіди є приятельною молодих, бо вони менше обачні, а більше ґвалтовні і з більшою відвагою верховодять над нею.
Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/144
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu/page144-1024px-%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96_%D0%9D._%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80_%28%D0%9D%D1%8C%D1%8E-%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA%2C_1976%29.djvu.jpg)