чив на Францію. І завсіди так спритно обдумував великі задуми, що постійно тримав у напруженні увагу підданих, захоплених і зайнятих розвитком його плянів. Усі ці пляни, один із одного, розвивав так, що ніколи не дав людям часу прийти до себе й протидіяти йому. Ще дуже хосенним для володаря дати рідкі приклади щодо внутрішнього ладу, подібні до тих, що їх оповідають про месера Бернабо́ з Міляна. Коли для когось є нагода вчинити щось небувале, добре чи зле, у громадянському житті, тоді треба якимсь способом його винагородити, в противному випадку покарати так, щоб про це багато говорили. А понад усе володар мусить дбати за те, щоб у кожному його чині пішла про нього слава, що він могутній і знаменитий. Іще цінять володаря й тоді, коли він є щирий приятель або щирий ворог. Себто, коли без викрутів отверто стає по стороні одного проти другого. І такий вибір завсіди є корисніший, ніж бути невтральним. Бо як двох твоїх сильних сусідів ізчіпляться до бійки й оба вони є тих прикмет, що один із них вийде переможцем, то ти або мусиш його боятися, або ні. Чи в одному, чи в другому випадку буде тобі завсіди корисніше, коли ти явно виступиш із війною. Бо в першому випадку, коли ти не поступиш ясно, тоді ти завсіди станеш добиччю переможця на втіху й задоволення покопаного. І не матимеш ані причин, ані засобів для своєї оборони та й не надійся захисту. Бо ж той, хто переміг, не хоче непевних
Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/130
Цю сторінку схвалено