Деякі володарі, щоб забезпечити свою державу, роззброювали своїх підданих. Інші піддержували на своїх землях поділ на партії. Ще інші піддержували ворожнечі проти себе самих. А ще інші заходилися прихилити до себе тих, що на початку їх володіння були їм підозрілі. Одні будували фортеці. Інші руйнували їх і нищили. І хоч про всі ті речі, не пізнавши тих держав, де б один із цих способів можна пристосувати, не можна дати остаточного осуду, то все таки я говоритиму про це у загальних зарисах, так, як на це позволить самий предмет. Отож, іще ніколи не було такого, щоб новий володар обеззброїв своїх підданих. Навпаки, завсіди як застав їх обеззброєних, то узброював їх. Бо коли узброюєш їх, тоді та зброя стає твоєю, ті, що були підозрілі, стають вірними, а вірні залишаються такими: і піддані стають твоїми сторонниками. А хоч усіх підданих не можна узброїти, то коли чиниш добро тим, яких узброюєш, тоді з іншими можеш уже поступати безпечніше. І та ріжниця у поступованні з ними, яку вони відчують, зробить їх зобовязаними тобі. Ті ж інші пробачать тобі, розуміючи, що конечним є, щоб ті, що виставлені на більшу небезпеку й мають більше обовязку, бу-
