Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/119

його боятися. Врешті, один центуріон у приявності усього війська, вбив його. Тут треба зауважити, що замахів, які постають у смілій і завзятій душі, володареві важко оминути. Бо кожен, хто сам не боїться умерти, виконає такий замах. Але володар не має чого так дуже цього боятися, бо такі випадки бувають дуже рідко. Повинен тільки вистерігатися, щоб не зробити важку кривду комусь із тих, якими послуговується або яких має у свойому оточенні на службі своїй державі. Таку помилку зробив Антонін, який хоч засудив на ганебну смерть брата того центуріона і хоч центуріонові грозив тим самим, то усе таки держав його на службі у своїй прибічній ґвардії. Це був зухвалий поступок, який мусів його згубити і таки згубив. Та перейдімо до Комода. Цьому приходило дуже легко тримати владу, бо він, як син Марка, був наслідний володар. Йому вистачало йти слідами батька, а був би вдоволив і народ, і військо. Але, що мав жорстоку і звірську вдачу, а хотів допекти своїми здирствами народові, то й почав усяко потурати військові, позволяючи йому на всякі свавільства. З другого боку, не шануючи своєї поваги, заходячи до театрів, щоби битися з ґлядіяторами, й роблючи інші нікчемності негідні цісарського маєстату, дійшов до того, що військо почало погорджувати ним. І коли одні його зненавиділи, а другі погорджували ним, тоді постала проти нього змова і його убили. Тепер залишається ще оповісти про