Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/111

ди — як не попаде в зневіру — видержить кожний напір. Як це зробив, про що я вже сказав спартанець Набід. Що торкається підданих, то як назовні панує спокій, треба бути обережним, щоб вони не змовлялися таємно: від цього володар напевне забезпечиться, оминаючи всього, що може викликати до нього ненависть і зневагу, стараючися зробити нарід задоволеним із нього; цього конечно треба осягнути, як я про це вже обширно говорив. Один із найсильніших способів, який володар має проти змов, це: не бути зненавидженим і щоб маси не погорджували. Бо завсіди той, що змовляється, сподіється, що смерть володаря вдоволить нарід. Та коли він знатиме, що тим тільки розлютить нарід, тоді не матиме відваги прийняти рішення, яке виставить змовників на безліч труднощів. Досвід учить нас, що було багато змов, але мало дійшло до успішного кінця. Бо хто змовляється, той не може бути сам; ні не може брати нікого іншого до спілки, як тільки тих, про яких думає, що вони невдоволені. І ледви ти встиг відкрити невдоволеному твою душу, даєш йому нагоду стати задоволеним: бо зраджуючи таємницю, він може сподіватися всяких користей. І тоді, бачучи певну користь по одній стороні, а сумнів і повно небезпек по другій, мусів би бути або рідким приятелем твоїм, або завзятим ворогом володаря, щоб дотримав тобі віри. Щоб висловитися коротко, скажу, що по стороні змовника нема нічого, крім