Ой радъ бы я, матусенько,
Скорѣйше вернуться;
Да вже що-сь мо̂й вороненькій
Въ воротахъ спо̂ткнувся.
Ой Богъ знае коли вернусь,
Въ якую годину:
Прійми-жъ мою Марусеньку
Якъ ро̂дну дитину.
Пріими е̂е̂ матусенько —
Всѣ въ Божіе̂й волѣ!
Бо хто знае: чи живъ вернусь,
Чи ляжу на полѣ? —
Ой рада я Марусеньку
За ро̂дну приняти;
Да все не такъ вона мене
Буде шановати. —
Ой не плачте, не жури̂тесь,
Въ ту́гу не вдавайтесь:
Загравъ мо̂й ко̂нь вороненькій,
Назадъ сподѣвайтесь!
