щастє, а в многих случаях сталася причиною страшних родинних драм, а навіть убійств.
Треба-ж бути чоловіком і зрозуміти положенє такої нещасливої молодої женщини, що привикла, як каже та безталанна Марія, до подружних поцілунків, до палкого кохання, а раптом стала ні вдовою ні дівчиною і то не на пару неділь чи місяців, але на цілі роки. І чиж диво, що тисячі жінок улягло тій могучій, природній силі, що кидає женщину в обнятя мущини, тим більше, що в краю лишилось не мало ще мущин, котрі без скрупулів старалися використати нагоду.
Правда, чоловіки є в таких справах безглядні і поводяться лише еґоїзмом. Они забувають, що і вони звичайно підчас довголітної неприсутности в дома, особливо коли не попали в полон, також не лишилися без гріха, але нераз заплатили дань могучому домаганю природи. І власне мущина при рішеню сего питаня аж занадто висуває наперед свій еґоїзм і стає на становищи, що: мені вільно, а жінці зась! Се і по части зрозуміло, бо невірність жінки може мати часом дуже наглядні наслідки, а іменно неправесні діти. Але і в тім случаю треба станути на становищи вищім, на становищи людяности і уявити собі ту правду, що тут не жінка винна, але обставини, то є — війна, котра на цілі роки забирала чоловіка від родинного огнища, розлучувала подруже та одну і другу сторону наражала на величезні покуси. І навіть той не сміє кинути на таку нещасливу, через обставини „невірну“ жінку каменем, хто і сам позістав „вірним“. Се впрочім у людей, що місяцями стояли в стрілецьких ровах, легше є зрозумілим, як би було зрозумілим у жінок, що полишились серед давних обставин, між людською товпою, котра не все вміє пошанувати в женщині жінку героя, що зі зброєю в руці рідний край від ворога захищає.
І навіть коли нема війни — заходять нераз обставини, що витворюють дуже подібне положенє. Ось возьмім нпр. випадок, що чоловіка засуджено на кілька років вязниці. В декотрих державах є се достаточною причиною до цілковитої розлуки подружа. Та після § 111 австрійського закона цивільного, котрий ще й доси обовязує у Східній Галичині, навіть таке примусове розлученє подругів як довголітна тюрма, не є до статочною причиною до цілковитої розлуки подружа, коли бодай одна сторона підчас його заключеня була римсько- або грекокатолицької віри. І тут власне виходить на верх так наглядна несправедливість сеї законної постанови, принятої до закона цивільного під впливом католицького духовенства.
