Цю сторінку схвалено
На вулиці шукаю сутінь,
Люблю імли ліричну вечорінь,
Тікаю з натовпу сумний і нерішучий,
Доки загасне день — і стане тінь.
Тоді з крамниць зростає корабель,
На стовбурах напружуються реї,
Угору парус рветься як орел,
Над кубриком сияє лампа деві.
І як матрос ненавиджу туман
І смілим оком добачаю в гендлю
Фарватер, що старий накреслив капітан,
І що удень скидався на леґенду.
1927
