Цю сторінку схвалено
Верніться!
Так голос пролунав із туману́,
Мов птиця
Схопилось серце, руки опустились в давнину,
Трамвай прорізав тишу й увірвав;
Я чув, як падав день, росла трава
Гей вище від гаїв, від гайворонів, так,
Що її люто рвали і клювали птиці…
Та знову:
Верніться!
Нижче
і нечутніше, ніж далекий гуд столиці,
У незліченних тротуарах вмерло слово.
1927