Ці двоє починають фальшивий морський сюжет — між ними зав'язується якийсь стосунок, що в кінці виливається в коротку розмову. Цей фальшивий сюжет має аж три завдання:
- а) умотивувати появу буя;
- б) дати зовнішні рамці оповіданню („обрамление“). Але ця облямівка фальшива — капітан і начальник не розповідають одне одному даного сюжету;
- в) одвести читачеву увагу від справжньої теми.
Можна-б іще додати, що попередня історія з капітаном служить для того, щоб надати авторитетности заяві капітана про шруби й прогоничі в буї в кінці оповідання, і таким чином, унеможливити для Комбо порятунок.
3) Страттон, син забитого управителя контори, служить для того, щоб одвести думку читача від справжньої розвязки. Читач бачить месника, що стоїть уже поруч зі схованкою злочинця; мало того, Страттон „збирається пошукати“ Комбо саме там, де він є. Як особа, що фігурує в ролі особи дієвої (хоч і фальшивої), він подається повніше; є його характеристика, коротенька історія його після смерти батька й т. д. Це стоїть у згоді з загальним принципом: що реалістичніше й повніше трактується якась особа в оповіданні, то більшу ролю мимоволі віддає їй читач у ході подій[1].
4) У Страттона є ще одна роля, її ми побачимо нижче.
Перейдімо тепер до психологічної мотивації.
Дві категорії: 1) умотивування вчинків дієвих людей, 2) виправдання перед читачем розвязки (мораль).
- ↑ „Let any man speak long enough, he will get believers“ (Дайте комусь побалакати досить довго і знайдуться такі, що поймуть йому віру). Так сказав дід Стівенсон (Master of Ballantrae)
