ще й „вічний тип“. Брати негативні типи краще ось чому. Тип це є фотографія, документ. Позитивних-же документів на світі дуже мало (мало „справжніх“ людей). Таким чином мистець завжди вигадує „світлі лічності“ з своєї голови, а не списує з натури. Через те вони не вдаються, вони бувають абстрактні. Як реакційна, народницька в силу своєї професії людина, мистець не бачить позитивних типів у житті (бо вони випередили його і він їх не розуміє) і трактує їх як негативні. Ось чому Волохов і Базаров — негативні типи. Ось чому Штольц і Муразов та ще — Костанжогло позитивні типи.
Число душ у новелі
В короткім оповіданні ви не можете забувати про розвиток фабули через надмірне бажання малювати типи. Ви мусите робити портрети короткими приблизними, найкраще зовнішніми штрихами. Навпаки, героя (чи героїню) варто зовсім не описувати зовні, а, навпаки, зайнятися його психологією. Читачі вже знають, що душа є тільки в героя (чи в героїні), а в злочинців є тільки фізичні хиби та й годі. На новелу вам треба одну-дві „душі“ — для решти ви даєте тільки парики та костюми.
До речи, коли вам треба описати красу героя, чи героїні ніколи не беріться за прямі описи. Читач зразу-ж догадається що ви описуєте себе, чи свою кохану, чи якими ви й вона хотіли-б бути. Робіть так, як старий Гомер — описуйте вражіння, що героєва постать і краса справляють на инших людей. Звичайна річ, це куди дужчий спосіб.
План новели
Обміркувавши розвязку, натяки на цю розвязку в ході новели, найшовши число дієвих осіб і уклавши час дії в найстисліші рямці, придумавши собі як заповнювати провалини поміж
