поки що й рефлексології остільки мало дотепер розвинені, що можна брехати до схочу. Коли, приміром, ви напишете в новелі „такі вже женщини: вони завжди… (далі яке-небудь дієслово, байдуже яке) то читач ураз переконується, що ви психолог і з великою цікавістю читає ваші міркування про природу жіноцтва, чи й чоловіків теж. Щоб виходило цікавіше, намагайтеся писати парадоксально, перекручуючи ходячі сентенції. Коли, приміром, говориться, що женщини непевні і невірні, висловіть протилежну думку і вас прочитають теж із задоволенням.
Виписки й цитати
Нарешті можна заповнювати прогалини цитатами й виписками. Для цього треба мати енциклопедичний словник. Узагалі для прозаїка енциклопедичний словник теж саме, що для поета етимологічний — постійне джерело натхнення й винаходів. Є письменники, що власне половину свого гонорару одержали за виписки — отак, скажемо Жюль-Верн. Треба тільки добре дбати, щоб читач, бува, не зауважив, що ви годуєте його чужим текстом. Жюль-Верн управлявся з цими ділами з надзвичайною, можна сказати, геніяльною простотою. Для того, щоб виписати скажемо з Брема цілий розділ про австралійську фавну, він писав приблизно отак: „Коло 11-ої години експедиція побачила кількох кенгуру. Одного з них пощастило заполювати: він був… (далі опис з Брема). В 12 г. 37 хвилин учасники експедиції забили вомбата (опис з Брема). В три години 45 хв. застрелили вовка-торбуна (опис з Брема). В 6 г. 15 хв. ввечері вони спіймали єхидну (опис…)
Такої простоти оперування одначе неможна рекомендувати, хоч багато читачів проковтнуло романи Ж. Верна нічого не помітивши. Добре скористувався з виписки
