Сторінка:Майк Йогансен. Як будується оповідання (1928).djvu/18

Цю сторінку схвалено

Так от, ясне діло, мистецтво є фактор соціяльного життя і має своє місце у виробничому процесі (соціологічний еквівалент). Ми бачили, що це місце перебуває десь у сфері содових вод і лімонадів. Ясна річ також, що дане мистецтво споживають переважно дані класи а не всі (знову той самий „соціологічний еквівалент“). Але, як ми вже бачили, шкода від мистецтва настільки невелика і дезорганізація, яку воно зчиняє у виробничому процесі, настільки малопомітна (у порівнянні, скажемо, з дезорганізацією  що спричиняє горілка), що ця шкода майже врівноважується позитивним значінням мистецтва (розвага у час відпочинку від роботи). Аналіза того, чи дане мистецтво організує пролетаріят чи ні й на яку суму, а коли ні, то через віщо — діло пусте (див. вище про „організаційне“ значіння мистецтва.[1]

Два могутніх фактори відживили останніми часами мистецтво і надали йому деякої сили — радіо та кіно. Наука, політика, право не так квапилися захопити ці засоби, бувши певними своєї сили й ваги і без того. Мистецтво ж, задихаючись без ринків, ухопилося за антенни та екрани і знову стало на якийсь час масовим, конкуруючи навіть з тютюном.

У звязку з цим шкода від нього дещо зростає, але, бувши взагалі меншою за тютюнову та горілчану, не стає загрозлива для господарства і народнього здоров'я.

 
  1. Щоб зформувати коротко, повторимо: позитивне значіння (революційне значіння) мистецтва не в тому, що воно організує пролетаріят, а в тому, що воно дезорганізує буржуаз ю, передусім буржуазну інтелігенцію. Організувати мистецтво не може взагалі.