Хто підтримує цю фікцію
Таке походження фікції колосальности мистецтва. Узурпована від цілого корисного комплексу назва підтримувала цю фікцію. Саме через те, що мистецтво не має ніякої корисної ролі у виробництві, воно, так би мовити, залишилося репрезентувати ввесь комплекс, от як зараз петлюрівські посли „репрезентують“ Україну в усяких державах.
Підтримують цю фікцію жерці від мистецтва, архиреї від критики, мітрополіти від історії літератури, ієроманахи від естетики і архимандрити від теорії мистецтва. Підтримують, бо голод — не тітка.
Зовсім курйозних форм набирає ця фікція, коли вона твориться в платформі організаційного значіння мистецтва. Шукають удень з вогнем „організуючих“ творів і з сумом переконуються, що тих, що „організують“, ніхто не читає, а ті, що читаються, тільки „дезорганізують“. Спиняється лемент і скрегіт зубовний і наївне здивовання, що всі таланти неначе злигалися писати „дезорганізуючі речі“.
Отак плакав колись учитель словесности, що немає в руській літературі „положительных“ типів, та й годі. Невже ж таки їх не було на території бувшої Росії? Чого ж їх не було в літературі?
Блазні в ролі ділових людей
Оця фікція колосального значіння мистецтва офіціяльно існує по всіх европейських країнах і на жаль живе ще і в нас. Правда, що ця теорія існує більше про око людське, щось на штиб офіцерської платні, якої вистачає тільки на еполети, бо грошей на мистецтво витрачається дуже мало[1], але все ж таки вона дає корпо-
- ↑ Порівняти хоча б число мистецьких шкіл з усякими іншими.
