Сторінка:Майк Йогансен. Як будується оповідання (1928).djvu/13

Цю сторінку схвалено

порівняння мистецтва з корисними виробництвами. Пора вже чесно й щиро вказати на ролю мистецтва в виробничому процесі.

Мистецтво — метод пізнання

Ми вже спростували фікцію організаційного значіння мистецтва. Роздивімось плеханівську теорію мистецтва, як методу пізнання (сучасности).

По при всій нашій любові й повазі до Плеханова, як філософа, ми мусимо сказати: кантіянські ухили його в поглядах на мистецтво не мають нічого спільного з марксизмом. Не можна, правда, брати плеханівських статтів про мистецтво всерйоз. Отакі міркування, „мистецтво є метод пізнання, через мистецтво ми пізнаємо життя — і що ж ми бачимо, любі товаришочки: скрізь одні класи пригноблюють другі“, мали для Плеханова величезні практично цензурні вигоди. При такій постановці справи він міг трактувати соціяльні проблеми так би мовити на музейному матеріялі, викривати експлоатацію трудящих… розглядаючи картини голандської школи, так би мовити під димовою завісою.

Оці вигоди для нас не існують. Усякому вільно писати про соціяльні проблеми в марксівському дусі, більше того, це не тільки вільно, а й вигідно. Голандські картини тепер тут ні до чого, тільки заважають.

Справді, який з мистецтва метод пізнання?[1] Як узяти найбільш прогресивне з мистецтв — літературу, — то й вона пасе задніх на пару десятиліть і дуже, дуже

  1. Я не заперечую, що мистецькі твори минулих часів становлять матеріял для пізнання, хоч і дуже непевний. Та це нічого не значить. Все на світі є матеріял!