В останнім розділі ми подали узірець неорганізованого письменником (Тургеневим) матеріялу. Для контрасту ми подамо тут коротеньку аналізу чистої організації, народження новели з нічого, з вигаданої кінцевої сцени. Уважний читач пам'ятає, що ми ніяк не радимо його пробувати самому такі штуки — його може на це не вистачити. Та все ж таки сама конструкція новели, що її аналізу ми подаємо, настільки цікава і повчительна, що стане в пригоді читачеві.
Ця новела може дещо з'ясувати також у справі з „літературними типами“. Досі в усіх підручниках словесности „типи“ рівнялося до так званих „колективних фотографій“, де на одну площину проєктується дескілька облич, що врешті, підкреслюючи лише спільні їм усім, „типові“ ознаки дають унаслідок щось на штиб пересічного обличчя людей тієї чи иншої стати.
Але наведена новела показує, що літературний тип може постати в инакший спосіб. Може трапитися, що автор добиратиме ознаки не для того, щоб здійснити оту колективну фотографію, а для того, щоб виправдати всі події оповідання, для того, щоб в оцих ознаках знайшлися не тільки причини для вчинків героя, а знайшлися б і причини, конкретні причини конфліктів і інтриг
