У вагонний присмерк увіходить книгоноша. Кіш повний романічного життя по карбованцю, по півтора і по два карбованці за життя. У мене є в мішку еспанська книга, про яку буде далі, отже я просто для капости запитую, чи є українські книжки.
— Є, — несподівано одповідає бібліофорна дівчина. Спідсподу коша вона видобуває Остапа Вишню і ще щось. Тільки і Остап Вишня, і ще щось, виявляється, переложені руською мовою. Двоє дядь купують роман-газету. Ясноблакитна тітка купує «Тихий Дон» — Шолохова. Я дістаю свою еспанську книгу і силкуюсь розібратися в тому, що там написано.
Ця еспанська книга уже зробила таку подорож, що оце, що вона їде зараз у Даґестан, їй здається малесенькою прогулянкою. Від Харкова до Дербенту тисяча шістсот з гаком кілометрів. А еспанська книга ще пам'ятає, як вона їхала з Буенос-Айресу в Харків. З Буенос-Айресу до Ріо-де-Ханейро 1133 морських міль — переложивши це на метричні міри книга дізналася, що це є 2079 кілометрів. Від Ріо-де-Ханейро до Созсемптона в Англії 5034 морських миль — проклинаючи зостатніми словами морські милі і інші допотопні міри довжини, книга знайшла, що вона пропливла 9229 кілометрів, а всього від Буенос-Айресу до Созсемптона одинадцять тисяч триста вісім кілометрів.
У Созсемптоні почалися для книги нові математичні труднощі. Справа в тому, що відстань від Лондона до Берліна англійці вже ніяким робом не хочуть обчисляти в морських милях, а обчисляють у милях статутних. Від Лондона до Берліна еспанська книга мандрувала 616 статутних миль і, утопившись у математику, вона вирахувала, що це буде 985 кілометрів. Далі від Берліна до Ленінграду вона проїхала — проклятий збіг! — 983 статутні милі, а на людську міру 1573 кілометри. Тільки в Ленінграді еспанська книга зідхнула вільно й повно і, остаточно перейшовши на метричні міри, проїхала потягом до Харкова тисячу триста вісімдесят один кілометр, ні разу не зморгнувши оком.
