ще чогось, окрім хліба. Так дракони пали жертвою власних забобонів. Божественна й ворожбитська наука спасувала перед старою автомобільною помпою. Тінь техніки перемогла тисячолітню мужицьку магію.
«Тепер це все скидається на леґенду. Але не думайте, що скінчилася клясова війна на селі. У селах Орловка і Андровка ще й досі не зовсім небезпечна річ провадити хлібозаготівлю; куркульська аґентура ще живе й плодить бандитів».
Сказавши це, товариш у шкуратянці узяв свій портфель з запасною сорочкою й парою шкарпеток, газету з загорненим у неї шматком хліба й подався на перон, бо вже підходив поїзд і нам треба було їхати. Отже ми поїхали на Харків через Синельникове і в вагоні, нарешті, знайшовся час докладно прочитати болгарські газети. Супутники мої з цікавістю й скепсисом роздивлялися болгарські газети. Усе вражало їх: і те, що газета «излази 12 пъти на месец» і льозунґ «пролетарии от всички страни, съединявайте се», і те, що нумер, чи примірник зветься «отделен брой», (а це нагадувало їм цілюрника з голярні), і слова з постпозитивним родівником «борбата, черната, кулаците». Йор, сиріч твердий знак, здавався моїм супутникам за реакційний пам'ятник царщини і взагалі вони висловлювали сумнів, для чого це все потрібно. Отже я вибрався на лаву, попрохав одну слухачку тримати переді мною наготові шклянку з водою і виголосив промову:
«Ви слов'яни» сказав я. «Не крийтеся, ви всі — слов'яни. Дехто з вас українці й вони легше зрозуміють мене, бо свідомі двох мов слов'янських — української та російської. Інші з-посеред вас росіяни й до них, головним чином, буде моя промова.
Один сивий професор довго доводив мені, що українська мова то є попсований руський язик. Коли ви думаєте, що він був ідіот, чи кретин, то ви помиляєтеся, таких і досі ще є чимало. Піймав я його саме на польській мові. Він мусив
50
