спільного з тим Дженковим, що його оце знову приймають до КНС. Але прізвище його теж Дженков.
Учора вранці крізь село, мов вихор, мов буревій, прокотився енерґійний дядько з мавзером через плече. За двадцять хвилин він добалакався про якусь справу в колгоспі, розніс кооперацію, дав інструкції в сільраді, побалакав з начальником легкої кінноти, ззів шматок хліба, ускочив у тачанку і покотив у Нельгівку. Це секретар партосередку в Нельгівці. Прізвище його теж Дженокв і він нічого не має спільного з Дженковим, ексчленом КНС і Дженковим, головою сільради.
Місяць тому в Радоловці спродали стопанство (господарство) найїдовитішого радоловського куркуля, одного з тих, що колись розвалили колектив «Червоний Промінь». Прізвище його Дженков і він не має нічого спільного з Дженковим — ексчленом КНС, з Дженковим — головою сільради і з Дженковим-буревієм — секретарем партосередку в Нельгівці.
Колись між сизоусих дідів-делеґатів, що обирали місце біля Кам'яної Могили було двоє сивоусих дідів-делеґатів. Були вони брати й звалися Дженкови й мали однаковий земельний наділ.
Але йшов час і чим далі, то все далі розходилося насіння патріярхів. Тепер між їхніми онуками спільний зостався тільки звук: «Дженков».
Осіння вечірня станція в степу. Мухи чорні, як люди, й люди сонні, як мухи. Кімната дежурного по станції.
Лямпа журно співає
За абажуром — зелений луг.
Ходить у лузі чайка,
Увіходить в зелений круг.
— Дежурний
п'є
чай.
46
