«Сором» — сказав він. «Сором на вас і на всі ті способи! Хто не внесе членське протягом тижня, того виключатимемо з КНС. Ясно?»
У справах поточних стояло виключення з КНС і прийом нових членів. Виключено одного за пасивність і прийнято знов одного, раніше виключеного за дебош. Прізвище цього виключеного за дебош (а перед дебошем з нього добрий був робітник) Дженков.
Коли вам кажуть «Желябов», ви підіймаєте голову й жалкуєте, що не можете стиснути героєву руку. Коли вам кажуть «Носке» то це нагадує вам вимочені в крові шкарпетки, це нагадує вам гада й руки шукають затвора ґвинтівки.
Та коли вам скажуть Дженков, або Паскалов, або Стоянов, або Найденов, то ви мусите негайно одганяти від себе всякі чисто асоціяції та емоції. В українському селі буває так, що вся свобода має одне прізвище, скажемо, Мень. Ви не можете нічого поєднати з таким прізвищем. Цей Мень є просто «man» — людина по-англійському. Це й куркуль, і середняк, і активіст-незаможник, і жовтий дід, і рожевий пацан.
Так само в болгарських селах є небагато прізвищ і розподілюються ті прізвища капризно й абсурдно.
«Дженков!» Дженкова виключено з КНС за те, що він, працювавши добре, працювавши, як ударник і як чесний член КНС, коли скінчилася робота, коли змолотили хліб, напився п'яний і вчинив дебош. Як от, сіпав статечних людей за бороди і лаяв у тюрю, в горох, у хрест, у бога і в мать. Оце вже третій місяць як він проситься до КНС і давно довів на ділі, що на це заслужився. І сьогодні він стоїть збентежений перед зборами і слухає їдовито-іронічне оповідання про свою поведінку. Такий Дженков. Оце Дженков.
Та от слово має друга̀ря (товариш) Дженков. З-коло столу встає невеликий спокійний міцний чоловік, голова сільради Дженков і починає промовляти. Він кандидат партії і один з найпевніших робітників. Він нічого не має
45
