і так нечиста сила поприбирала мало не по всій слободі свині. Тоді, значиться, дивляться люди, що так далі немов би то не годиться, і порозстановлялися вночі по кутках сторожувати і пароля в їх була така, що свисни й біжи за ним наздоганяти, а на другім кутку щоб переймали. Отак, щоб хто побачить, то щоб, словно, свиснув, а ті щоб собі прислухалися й бігли навперейми. Воно ж те, що крало, придумало таку організацію: шворка, тобто шпагат, а на шпагатові гачок, той, що сомів ловити. На гачку тім хліба шматочок. Це, значить, свиня ковтне із гачком хліб і веди її куди хоч на шворці.
От один стоїть і слухає. Не чути нічого — коли йде. Іде, а за ним свиня, як собачка; воно смикне, а свиня ще й підбіжить і не кувікне, а тільки хрокає помалу, як дуже швидко треба йти. Цей, значить, наш чоловік наставив на нього — стій — каже, і свиснув. Воно шворку закинуло й стало. Свиня теж і собі стала, бо думає, що це тільки так, щоб перепочити.
Ну, той свиснув, підбігли люди, бачать таке діло, що воно піймалося, то треба щось робити. Робити, так робити, взяли, значиться, по двоє за руки й по двоє за ноги — підіймуть та й об землю, підіймуть та й об землю, а в того кров тільки порскає з рота.
Так у нього разів з десять з рота порснуло, тоді відпустили. Ну, звичайно, довго не жив, за чотири дні вмер.
А то ще був другий хлопець, так собі незавидний, отак буде на зріст, не більше, ну, а плечі — во. Так цей тільки до свині підійде, зараз її кулаком по лобі, візьме на плечі собі за шию й несе, а свиня пудів вісім. Він іде, а з свині крапле, та на сніг, та на сніг. Так і прийшли до нього в хату й свиню знайшли. Забрали його.
Бачать таке діло, що піймався він, то треба щось робити. Робити, то робити, взяли, значить, по двоє за руки, по двоє за ноги — підіймуть та й об землю, підіймуть та й об землю — тільки кров з рота порскає. Разів з десяток з рота порснуло, тоді відпустили — так цей днів шість жив, а тоді аж вмер, словно, дуже здоровий був парубок, дарма що на зріст незавидний.
23
