мовець, заклав руку за лацкан свого гіматіона, одкашлявся добре і сказав:
— Насипайте!
Вислухавши спартанці цю промову, почали приносити хліб і насипати в міхурі. Коли ж усі міхурі були повні вщерть, з-посеред спартанського народу виступив сивий дідусь і звернувся до послів.
«Друзі мої, — сказав він. — Спартанському народові дуже сподобалася ваша промова — і стилем своїм, і натхненною мислю, і героїчним змістом своїм. Ви переконали нас — і ми дали вам те, чого ви прохали.
«Але одного ще не навчилися ви, друзі наші і наші вірні союзники. Ви не навчілися лаконічности, ви не навчилися з достатньою короткістю висловлювати свою думку.
«Ви прийшли до нас і ви розстелили лантухи. Ми бачимо з облич ваших, що ви голодні, і знаємо від наших герольдів, що наполягає на вас упертий ворог (якого з допомогою Зевса і Арея ми сподіваємося в слушний час подолати). Ми бачимо, що вам потрібний хліб — ви розстелили міхурі свої — для чого ж слова?
«Для чого, друзі, ви виступали з промовою?»
Звичайне діло, я непевний того, чи могла мила дівчина обіходитися на зборах одним словом. Думаю, що вона не могла б бути настільки лаконічною.
Але я думаю також, що говорити на зборах довго лише для того, щоб говорити, теж не годиться. Боюся я, що ми забагато балакаємо.
У хаті куркуля язикознавчі промови скінчилися. У селищі «Нова Зоря» за голови сільради, такої Алтаєвої, що її тепер, дякувати Аллахові, зняли, почалися «діла». Де в кого несправедливо одняли право голосу, декого зачислили в куркулі.
Здається, тоді відбулися дуже бурхливі збори, і в результаті декого посадовлено на п'ять діб. Серед тих бунтарів був і рідний брат і співхазяїн секретаря осередку КСМУ. Хтось був з'явився до військомату одбувати військову
163
