Сторінка:Майк Йогансен. Три подорожі (1932).djvu/136

Цю сторінку схвалено

Дережіть мене, братця, а то я знов почну, що: «багато міст районових розкинулося по широкій Україні. Ех, міста районові, хто вас…»

 
IV

Вулиця Карла Маркса, вулиця Карла Лібкнехта, вулиця Рози Люксембург, вулиця 21 січня, вулиця 1 Травня, вулиця 25 Жовтня, вулиця Революції, вулиця Паризької Комуни, вулиця Фрідріха Енґельса, вулиця III Інтернаціоналу, вулиця Декабристів — от бліда й неповна картина вулиць Никополю.

Кажуть, що такі самі вулиці є і в інших містах України, але того не знаю. Чого не бачив, за те не казатиму.

На якійсь із тих вулиць, здається 21 січня, а може й Фрідріха Енґельса, стоїть білий будиночок на два поверхи. Це ЄКО; інакше по-руськи сказати: «Jewish Colonization Organisation», а ще інакше — Єврейська Колонізаційна Організація. Що воно таке, про те буде пізніше, а зараз дозвольте вам рекомендувати всю делеґацію.

Окроме мене і Мана і тих, що позоставалися в Харкові на вокзалі і в себе вдома, тут є представники від робочих. А робочі такі.

Уповноважений ЄКО, предрайвиконкому, карти, пляни, діяграми, цифрові дані, малюнки переселенських домів, усе кругом аж зіпріло. Тиков, Шава і Енко обсіли цей «матеріял» і почали запитувати і записувати. Уповноважений ЄКО держався довго, але втік. Предрайвиконкому держався довше, але, видимо, охляв і почав здавати. Карти, пляни і діяграми зробилися не такі елеґантні, як були, а якось зблякли і знепевніли.

А Енко сидів за столом і запитував, і записував.

Десь ізник і предрайвиконкому, а Енко інтересувався далі. Знов виринув уповноважений ЄКО, і знов Енко запитував і записував.

Спершу я ніяк не міг добрати, як це в одній людині може вміститися така купа запитань. Потім я почав думати, що ці запитання розплоджуються не в одній людині,

134