„Годі, братця“, — сумно сказав старий Охрим Неприведигосподи, передчуваючи смертельний бій і неминучу загибіль двох християнських душ, — „годі балакати, бийтесь, як годиться чесним козакам“.
… Довго вагався бій і не видко було, хто кого подолає. Немийнога всучив Зачиняйлові хука, та Зачиняйло навчив його в середу пишку їсти. Немийнога підкосив Зачиняйлові хвоста, але той освятив йому воду в три батоги. Немийнога так дав Зачиняйлові, що той позбирав зорі, але Зачиняйло так йому віддав, що Немийнога вкрився ногами. Немийнога оперіщив Зачиняйла так, що той гавкнув аж за дев'ятими ворітьми, та Зачиняйло не здавсь і втер йому окуляри.
Немийнога страшно зблід і, зробивши колосальне зусилля, стер Зачиняйла на кабаку.
Зачиняйло хопивсь руками грудей, поточився і, сказавши — „А щоб тебе кури загребли“, перегнав Немийногу на гречку.
Коливався й кипів бій, та ніхто з супротивників не міг узяти гору. Бойці роздрочилися, як бугаї, лізли, мов жаби на купину, і дряпались, мов два коти в однім мішку.
„А нуте, нуте, хто кому накруте“, — примовляв дід Неприведигосподи, милуючись з козацької відваги. „Нехай дурні б'ються, нехай розумнішають“, — казав він стиха сам до себе.
Але кінець уже наближався. Немийноги жінка, прийшовши на базар, зазнала нападу з боку семи перекупок і ледве одгризлася. Одгризшися від
