обдивляючи дно своєї конови. — Ти бачив Ярборо. Так от Париж це зовсім не те. Нічого подібного“.
У нас є навіть чимало романів, де виробничий ентузіязм і героїзм праці подається фалшиво. Що найгірше, ці романи подекуди претендують на те, що вони є пролетарська література.
На однім заводі я зазнайомився з молодим ще, але сильно досвідченим хлопцем. Цей хлопець управився воювати в громадянській війні, стати членом партії і бути протягом двох років редактором газети у великому радянському місті — десь на схід від Харкова.
Бувши редактором газети, він схибив. Він допустився таких помилок, що його знято і послано на завод працювати коло верстату.
Протягом року він працював коло токарного верстату і за вчителя йому був старий токар, музикант і маестро токарної справи.
Я не раз балакав з колишнім редактором, і от одного вечора, коли я мав уже покинути завод і повертатись назад до Харкова, я зустрів його ввечорі в провулку недалеко від дверей партбюра.
„Здоров, Гансе, — сказав я (він був латиш), — я завтра їду. Як ти там точив сьогодні дизельний вал?“
Ганс суворо подивився на мене і нічого не одповів. Я здивувався, але ще пустив якийсь
