Більше того — для того, щоб зрозуміти, що таке виробничий ентузіязм, мало читати газети і дивитися на цифри. Часто треба буває поїхати на завод і розплющити очі. Виробничий ентузіязм існує на самім ділі, насправді, і газетний співробітник, що склеює цей ентузіязм з робкорівських дописів, подекуди настільки його вихолощує, що Мар'я Іванна, читаючи його замітку, скептично похитує головою і зостається непереконана. Мар'я Іванна в цьому випадкові уподібнюється тому англійському морякові, що ніяк не міг зрозуміти, що таке Париж.
„Париж, — поясняв йому другий моряк, жуючи тютюн, щоб, сплюнувши його, знову взятися до конови з гарячою водою і віскі. — Париж є Париж. От що він таке! Ти зрозумів?“
„Не розумію“, — одказав той моряк, що не бачив Парижу, закладаючи в рота акуратно одкраяну скибку тютюну.
„Я тобі пояснюю, — сказав той моряк, що бачив Париж. — От ти бував у Ярборо?“
(Ярборо це є рибний ринок недалеко Лондона, що вславився головне солоністю і морською міццю тамтешньої розмови).
„Ярборо! — розсердився той моряк, що не бачив Парижу. — Ярборо. Я був на Сандвічевих островах. Я знаю Ярборо краще, ніж ти знав свою матір“. І ображений моряк додав один з виразів з того асортименту, що були дуже популярні саме в Ярборо.
„От, — сказав моряк, що був у Парижі, уважно
