Але весна пізня, і оселедець не поспішає з любов'ю, холодна вода протверезвлює інстинкти кохання. Пізніше ми дізнаємося, що в Каспії оселедець так і не підійшов до берегів і вчинив прорив у пляні. Один із керівників Даґрибпромислу, Апошкін, якого звільнять за недовиконання пляну, буде заявляти, сміючись: „Мене знято з роботи за те, що в морі нема риби“.
І як усяке кивання на „об'єктивні причини“, така заява матиме опортуністичний корінець. Величезні маси оселедця треба шукати в такий рік. Але, шукаючи їх, можна знайти і їх знаходять у Норвегії і в Данії. І коли ми не знайдемо їх цієї весни, то знайдемо через рік. Ми вийдемо зовсім далеко в море. Коли оселедець не схоче підійти до даґестанця Махмета, то Махмет підійде до оселедця.
На півночі в нас уже працюють тралери–пароплави, що тягнуть за собою мішкові неводи. У червні місяці наш завод випускає перший радянський тралер, а на той рік тралери вже ловитимуть оселедця і в Чорноморському районі.
Ми прощаємося з першим оселедцем, романтично дивлячись на його розварений хвіст, перед тим, як викинути той хвіст у Лиман. Ми біжимо через Лиман у море — на бичків.
