Цю сторінку схвалено
ПРОЛОГ ДО КОМУНИ
Ізнову йду на провесні полями
Вода іде
В очах співає й вохко, війно тане
Водяний день.
І знаю я: із піснею Комуни
Я перейду поля й тисячоліття
В полях пісень співатимуть баюни
І ввечері їм віритимуть діти.
Забудуть бруд і піт і кров і нечисть,
Що закаляли наші мужні руки
Вагу, що винесли наші могутні плечі
І пам'ятатимуть самі зелені звуки
Й лише коли зоря блисне в повітрі
Й роздерши морок згасне коло ніг
Щось пригадають утопичні діти
В передрозсвітній водяній весні.
3
