Сторінка:Майк Йогансен. Пролог до Комуни (1924).djvu/25

Цю сторінку схвалено


Уразив пана у серце
 То в перший
 І в передостанній раз
 Була
 Революція

IV
Коли на землі — комуна

 Й сумирного вечору
 З верхів'я
 Гірних гаїв

Люди линуть мов струни
 Аби в гармонії
 миру
 Осягти, захопити

І ще одну невторовану путь
 Коли війни
 владу
 і инші цяцьки

Буде поховано з миром
 Як архаїчні руки
 В дитячі книжки,
 Коли на землі — комуна

23