Сторінка:Майк Йогансен. Пролог до Комуни (1924).djvu/12

Цю сторінку схвалено
III ІНТЕРНАЦІОНАЛ

 В углиб, у землю, в дикий ґрунт
Де лілії колись цвіли
У крейду, в кремінь, у корунд
Зі свистом свердел зануривсь.

 Ввігнав у землю рівний клин
Тугих тростин робучий трест
І креше в попіл, в пил, у плин
Земної зверхні жирний лес

 Й коли в рудавий залізняк
Ввійде захеканий свердел
Навколо мов гарячий мак
Метал родимий зацвіте.

 В низи, у безвість, в синій ґрунт
У тінь, що розцвіте колись
У крейду, в кремінь, у корунд
Зі свистом свердел зануривсь.

10