Цю сторінку схвалено
МОРОЗНА ОСІНЬ
Піски. Основа.
Залізничних снів
Снуються довгі дні. І знов
Секунди. Біле з неба листя
Укрило ліс.
Як сіль, лежить воно
На кучугурах. Віє. Сіє. Гине.
За чорні роги ясенів
І за наїжені кошлаті спини
Сосон сохатих. Сон?
Ні!
Не сон, а сміх і
не сміх, а осміх
— Сніг!
1927
98
