Цю сторінку схвалено
КОМУНА
Утопічна аґітка
I
Аґітація
За степ, моє серце,
Аґітація,
За море й гори,
За ліс,
Тільки не за мистецтво для мистецтва
І не за місто для міста.
Ні, не буде смердючого міста, не буде.
Для кого ця цяця:
Понабивані м'ясом казарми із двору до двору?
Вийдуть вільні і горді
На поле люди,
Радісне радіо
Загуде з бородатого бору.
1925
II
Аґітація
Так, ліси — і такі ж неминучі,
Ще неминучіші, ще буйніші
Сині долини, ще глибші кручі
По земній кулі наше серце напише.
78
