Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/77

III

 Коли з забутих заводів,

 Від димних домен,
 Із рудень, урубаних в ґрунт,
 На хмарні гори
 З громом
 Вийшов робочий гурт
І за погаслі очі сухітних дітей,
За панські ночі селянських жінок,
 За проституток,
 За віковічні муки,
За тисячолітній стогін
 Уразив пана у серце,

То в перший
Після мільйонів разів,
 Знову у перший
І в передостанній раз
 Була
Революція.

IV

Коли на землі Комуна

 Й сумирного вечора
 З верхів'я
 Гірних гаїв,
 Як всесвітові струни,
Люди линуть далеко
 За обрій землі,

76