Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/71

Цю сторінку схвалено

ЗАВТРА ЗНОВ ДО ВАРСТАТУ…

 

А сьогодні вечір. Яке соковите листя!
 Яке рідне дерево!
 Собака пробіг — теж непоганий,
 Об дерево чистить
 І тре волохате черево.
 Завтра знов до варстату.

Люблю машину. Вона блискуча й гостра.
Люблю й ненавиджу: вона, мов жінка,
 Ласкава й ловка, але не любить, коли я п'яний,
 І не пускає ні на хвилинку.

 Завтра знов до варстату,
А сьогодні вечір, і, мов невірний апостол,
 Обіймаю осику розп'яту,
І цілую кору і пальці вкладаю в вирубану рану.
 Завтра знов до варстату.

1925

70