Цю сторінку схвалено
ЗАВТРА ЗНОВ ДО ВАРСТАТУ…
А сьогодні вечір. Яке соковите листя!
Яке рідне дерево!
Собака пробіг — теж непоганий,
Об дерево чистить
І тре волохате черево.
Завтра знов до варстату.
Люблю машину. Вона блискуча й гостра.
Люблю й ненавиджу: вона, мов жінка,
Ласкава й ловка, але не любить, коли я п'яний,
І не пускає ні на хвилинку.
Завтра знов до варстату,
А сьогодні вечір, і, мов невірний апостол,
Обіймаю осику розп'яту,
І цілую кору і пальці вкладаю в вирубану рану.
Завтра знов до варстату.
1925
70
