Цю сторінку схвалено
…І спить вівсяна осінь
Останнє осяяне слово
Сонце сказало,
І хлібом несло з дверей і з мажі.
А листопад, полив'яна полова,
Паде й паде навалом,
Доки досить
Не скаже
Осінь.
І ось по вулиці смутний струмінь
Несе… і сумно, і сумно, і сумно —
За днями пісні, за римами рими,
І скаже:
Восени великого Риму
Так само несло і гноєм, і хлібом,
І димом.
А сніг? Іще горобці не замерзли.
Не плач, дурню,
Розкрий свитину, послухай:
Чуєш, як любо,
Як сурми
Весни,
Б'ється
Серце?
1921
32
