„Не можу салютувати:
— Перебив руку барок —
За відсутністю комбатра
Комчоти за комбатра Макаров,
„Щоб повести людей на поле
Зі шпиталю…“ Непевний крок,
Поточився стиглий, як колос,
І упав на палючий пісок.
Війни громадянської бубон
Ще гуде і лунає в Донбасі,
Та нових по цехах нарубано
Героїв робочого класу.
Над світом старим, мов стихія,
Ми нависли, мов мідна хмара,
Бо родяться в нас такі, як
Партбюра секретар Макаров.
