Передайте: вона під вогнем
Кулеметів з правого флангу!
(Ординарець рвонув конем
Крізь бійців гарячу фалангу).
Зза столу встає комдив
І стежить оком частину,
Минає секунда… дві
…двадцять п'ять… двадцять сім… півхвилини.
І от комдивів бінокль
Не вбачає жодної постаті:
Де була колона — пісок,
Над піском розпечені сосни.
„Добре!“ — сказав комдив,
Слова зібгавши в жменю,
„Того, що частину вів,
Командира — сюди до мене!“
Перед ряд старших командирів
Шкандибає фігура похила,
В рукаві сорочка розірвана,
Лице — як сорочка, біле.
Висить рука на бинту,
Гімнастерка мішком. Без пояса.
Мовчання. Трудно і туго
Затремтів недужий голос:
