Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/162

Цю сторінку схвалено


Ми ріжем ліс,
 але ростуть ліса.
З лісів,
 як сонце з сніз соснових,
 із хмари пилу, свіже як пасат,
Встає лице великої будови.

1930

11. М. Йогансен. Твори, т. I.

161