Цю сторінку схвалено
Коротка пісня
лісових катедр —
Професор тихо валиться в траву.
Як чорні цифри,
ще стоять колеґи.
По вінця повні
водозбірні цебра,
Внизу
дзвеніння, дзизкіт, співи, скрегіт,
І одкривається екран ясного неба.
Це вечір тихий,
це в Донбасі ллють чавун.
Вечірнє сонце
як вогненне горно
Горить
і шлаком заливає шлунок
З захмарних форм,
струмить у яму чорну.
Чавун просвічує крізь хмари.
Не вогонь.
Товаришів вогонь
— всесвітове багаття.
Його в прозорі пальців,
трудових долонь
Щовечора
з усього світу
бачать наші браття.
159
