Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/159

Цю сторінку схвалено

РОСТУТЬ ЛІСА

 

Пливуть верхів'я
 в синім плесі неба,
Накупчуючись, хмари зачіпляються за крони
І, розійнявшися, пливуть,
 пливуть плотами
У теплий південь
вогкі ешелони.

Нерухомо ростуть дерева.

Як чорні цифри, незчисленними рядами,
По вінця повні,
 водозбірні цебри.
Прийдуть вітри
 — гуляють до лісів,
Сокочуть птиці,
 веврики несуть
В сутемні дупла
 кедрові горіхи в стіс,
Але внизу дзвеніння, дзизкіт, скрегіт, спів,
Лісовики — ми ріжем ліс.

З числа стає нам громадянин кедр.
Підводимо під нього кругову.

158