Пливуть верхів'я
в синім плесі неба,
Накупчуючись, хмари зачіпляються за крони
І, розійнявшися, пливуть,
пливуть плотами
У теплий південь
вогкі ешелони.
Нерухомо ростуть дерева.
Як чорні цифри, незчисленними рядами,
По вінця повні,
водозбірні цебри.
Прийдуть вітри
— гуляють до лісів,
Сокочуть птиці,
веврики несуть
В сутемні дупла
кедрові горіхи в стіс,
Але внизу дзвеніння, дзизкіт, скрегіт, спів,
Лісовики — ми ріжем ліс.
З числа стає нам громадянин кедр.
Підводимо під нього кругову.
