Тисяча серць у вічній ночі
Костить сирий одвічний камінь.
Ні хмар, ні сонця. Лямповий чин
Виображує чорне небо над нами.
В камінне небо уп'ялись плечі.
Вапняк і порфір розвірчує молот,
І креше кварц і іскри мече,
Як дощ, жало́ сталевих долот.
Соціялізму сила движе серця
Чорних людей углибу під землею.
Тисяча шахт — межи ними ця, —
Тисяча серць б'ється за неї.
Б'ємось, щоб не бились наші діти
Внизу — щоб бути їм нагорі, —
Б'ємось за щастя людей на світі —
За це б'ємось у чорній норі.
І от одне починає битись
Скоріш, не в марші машин, не в такт
Працюють руки ще в тому ж ритмі,
І тільки серце — б'ється не так.
Десь є трава…
Зеленим сонцем напоєна…
Зідхає за вітром, стелеться…
Вітровим виростає роєм.
Рай. Пирій. Світоселиця.
Така трава…
