Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/146

Цю сторінку схвалено

РИБАЛКИ

 

Під парусами лежать ловці,
І дно парує під парусами,
На морі штиль і лінива синь
Поле́гом зелений обмилює камінь.

— Бунація. Стиха сказав старший.
Але вилазьте. Буде левант.
Як двадцять п'ять лебединих ший
Випливає двадцять п'ять шаланд.

Ідуть на веслах: невесело це
Важніють руки і спати хилить.
— Старшино. Слухай. Не пізно ще
Вернутись. Нема ні вітру ні хвилі.

— Бунація. Правда. Сказав старий.
— Але недобір. Недобір до плана.
— Греби, хлоп'ята. Воду рий.
— У морі гнатиме нас трамонтана.

— За Тендрою — бачиш — хмарка є
— Леліє немов учорашня піна?
— Вона мені знак, мені знак дає
— Яка сьогодні буде година.


10. М. Йогансен, Твори, т. I

145