Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/128

Цю сторінку схвалено
* * *

Овес росте край неба у пісках,
Мов сивий дід, над ним куняє хмара.
 Похмурий сон: на головах
Стоять століття і бездумно марять.
— Росте овес, киває і мовчить.

Далеко в морі хилять кораблі
Латинський парус у вечірній ірій.
 — Овес росте і виростає в ліс.
Стовпи страшні, змертвілі й сірі,
Гниють і з крахом падають на шлях…
 — Росте овес край неба у пісках.

1929

127