При слові „верблюд“ Рут кинула гнівний погляд на Конні й перевела очі на суб'єкта. Суб'єкт стоїчно дивився у вікно.
— Ви зробили це умисне, — заявила Рут, — якби я знала, нізащо в світі я не зайшла б до вас. Вона дістала з редикюля люстерко.
— Я почула те, що мені було треба, і я йду. До речі, я згадала, що мені зовсім і не треба було вашої прекрасної радіоли. Раз, що я могла послухати об'яву в Бетті, а подруге — я думаю, що я зовсім не запізнилась уплатити за об'яву, я певна навіть, що заплатила за три дні до сроку. Прощайте, містер Стефен. — Рут повернулася йти.
— Люба Рут, — спромігся Конні сипло, — прошу вас усім, що вам дороге, усім на землі, вашим братом, якого ви шукаєте, зостаньтесь тільки на півгодини, благаю вас, зостаньтесь тільки на півгодини, я хочу щоб ви побалакали з оцим… з цим чужоземцем. Ви зостаньтесь! Зостаньтесь, дуже гаряче прошу вас.
Очі Рут насмішкувато блиснули. Вона повернулась і сіла на краєць стільця.
— Я слухаю, — сказала Рут, — але як же ви уявляєте собі мою розмову з цим, як ви сказали, „верблюдом“, коли він ні слова не знає по-англійському. Я слухаю, що скаже цей неголений, неввічливий дикообраз.
— Рут поклала редикюль на стіл з радіолою, посунулась зручніше на стільці й приготувалась слухати.
— Бачите, Рут… міс Паркер… сказав Конні, — він не знає ні слова по-англійському, це так, це правда, але я, я знаю трохи по-руському…
— Ви знаєте по-руському? Це новина! До ж ви вивчились? Чи не в конторі Баррімора?
