— Як ви думаєте, чи є на світі… демони… словом — нечиста сила. У тоні його голосу чути було, що він хоче розповідати.
— Не знаю, — сказав я. — Я не бачив.
— Ви думаєте, що демонів нема? — гостро сказав Труш. — Ви смієтеся з нашої релігії. Я вам розповім і ви скажете мені, що то було, ви скажете мені — якщо ви знатимете.
— Гаразд, — сказав я, трішки роздратований. — Я скажу, якщо я знатиму.
— Я робив на паперовій фабриці, — на папірні, — сказав Труш. — Мені було років із дванадцять, Я часто зоставався на фабриці до пізньої ночі.
— Одного разу, годині о десятій я зійшов на горище, Там лежали купи паперу — я хотів узяти трохи паперу, щоб купити собі тютюну. Я вже взяв чималий сувій, коли почув, що наді мною щось скавчить і плаче, немов маленьке собача. — Невжеж воно вибралось на дах? — подумав я собі й підійшов до східців.
Тоді щось заверещало й заскиглило, немов пугач у лісі. Тепер я ясно почув, що це було внизу, аж під папірнею. Я збіг східцями вниз; на фабриці не було ні душі. Я чув, як останні люди вийшли з брами півгодини тому, Я спустивсь бігцем униз. Щось знову заскимліло й… серце мені впало, я упустив папір і задубів, як стояв. Щось затупотіло під папірнею, коло греблі, наче козинячі ноги бігали по дерев'яній підлозі. Потім щось брьохнуло у воду. Може ви знаєте, що це було?
— Не знаю, — сказав я ліниво. — Може це була видра. Є такий звір, у нас в Америці його багато. Вона живе на річках.
— Видра? — сказав Труш іронично. Видно було, що