Цю сторінку схвалено
III.
Коли гнаний,
До смерти потомлений Робочий
У голодні руки
Узявши
Війні віками вірний метал
На спомин
За погаслі очі сухітних дітей,
За панські ночі зганьблених жінок,
За проституток,
За віковічні муки
За тисячолітній стогін,
Уразив пана у серце,
То в перший
Після мільйонів разів,
Знову в перший
І в передостанний раз
Була
Революція.
