Сторінка:Майк Йогансен. Кроковеє коло (1923).djvu/13

Цю сторінку схвалено
І ЩЕ ОДНА НІЧ
 
Моєму батькові з Північного моря.
 
I.

Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
 Усе спить… і багато вмерло.
 Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч.
 Що то в шелесті листя шумить?..
 То старий знайомий — море.
 То його обличчя,
Сиве й суворе — дивиться на сина,
 І сльоза спадає на мою
Руку, що чужа лежить, чи хора.
 Так, воно синє
 І кличе,
 І кличе мене до себе.
 Але ніч чорна — і багато вмерло
 І лежить на цвинтарі ночі.
 Так, багато вмерло
 (Тільки листя шумує в небі).