Сторінка:Майк Йогансен. Кроковеє коло (1923).djvu/13
Цю сторінку схвалено
І ЩЕ ОДНА НІЧ
Моєму батькові з Північного моря.
I.
Я творю уночі — стомлений — коли усе спить. Усе спить… і багато вмерло. Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч. Що то в шелесті листя шумить?.. То старий знайомий — море. То його обличчя,
Сиве й суворе — дивиться на сина, І сльоза спадає на мою
Руку, що чужа лежить, чи хора. Так, воно синє І кличе, І кличе мене до себе. Але ніч чорна — і багато вмерло І лежить на цвинтарі ночі. Так, багато вмерло (Тільки листя шумує в небі).