Цю сторінку схвалено
І ЩЕ ОДНА НІЧ
Моєму батькові з Північного моря.
I.
Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
Усе спить… і багато вмерло.
Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч.
Що то в шелесті листя шумить?..
То старий знайомий — море.
То його обличчя,
Сиве й суворе — дивиться на сина,
І сльоза спадає на мою
Руку, що чужа лежить, чи хора.
Так, воно синє
І кличе,
І кличе мене до себе.
Але ніч чорна — і багато вмерло
І лежить на цвинтарі ночі.
Так, багато вмерло
(Тільки листя шумує в небі).
