Його дражнять тим, що він зостався без муки і вся історія зветься на Кос Чагилі не: „як Макаров, двічі рискуючи життям, урятував флот на Камі“, а „як цей тюхтій Серьога своїм звичаєм зоставсь без муки в двох сажнях від ущерть повної баржі“.
Як це не чудно, цей чоловік має на Кос Чагилі репутацію лінивого. Всі щиро переконані, що коли Серьожа Макаров ліквідує аварії, запобігає перестоям, відрегульовує клапани в неймовірно короткий час, то єдина на це причина його небажання багато працювати і довго морочитись. Він, мовляв, теж розуміє, що чим краще працюють машини, тим менше для нього мороки.
Коли хтось з нас висловив сумнів, чи насправді Макаров лінивий, нам негайно розповіли історію про Макарова і одного з завцехів буріння.
Завцех працював на філіальному промислі в тридцятьох кілометрах від Кос Чагила. У нього став один з дизелів, він подзвонив, щоб прислали механіка і стиснене повітря у балонах для пуску дизеля. Дизель сам накачує собі повітря, та, щоб пустити його, треба атмосфер вісім-десять тиснення, а тут, після невдалої спроби зрушити дизель, зосталося в балоні чотири атмосфери.
Другого дня, коло другої години на шляху завиднілася таратайка.
У таратайці, замріяно схилившись, сидів Серьожа Макаров без повітря.
— Драсте! — суворо сказав завцех. — А де повітря?
Макаров не поспішаючи вибравсь із таратайки, не-
