(Урал); река Иргиз течет в озеро Акбашлы, на восток, река Гель (Емба) течет на полдни к хвалимскому морю й пала, не дошед до моря, в озеро…“
Праворуч уже було видно вогні вишок Кос Чагила, кожна як п'ять яскравих зірок, насаджених на невидиму чорну вісь, але адаєць повернув ліворуч, ліворуч на одному з озер Емби є прикордонне господарство Кос Чагила, туди їхали п'ятсот вербових сажанок, навантажених на нашу машину.
Ми переїхали через воду в неглибокій протоці і підійшли до водокачки. Старий дизель шкварчав, стукотів, гнав воду на Кос Чагил. З водокачки вийшов механік і вкупі з нами почав скидати вербові сажанки: вони оточать городи, що дають Кос Чагилові свіжу городину. Уперше за все існування каспійського степу тут ростимуть верби, на горизонті Кос Чагила з'являться дерева і в спеку опівдні випливуть над землею.
Уранці Кос Чагил показався розкинутим по пісках промисловим присілком. Робітники-казаки мазали
